| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
омпанія здійснює контроль над рядом суб’єктів господарської діяльності. Компанія не подає кон- солідовану фінансову звітність, оскільки консолідовану фінансову звітність складає та публікує материнська компанія CRH plc, яка володіє 100% частки у статутному капіталі CRH Ukraine B.V. https://www.crh.com/investors/annual-reports.
Основні принципи складання фінансової звітності
Для складання фінансової звітності відповідно до МСБО (IAS) 1 "Подання фінансової звітності" керівництво Компанії повинно здійснювати обачну оцінку вартості активів, зобов’язань, доходів та витрат, які відображаються у фінансовій звітності, а також тих активів та зобов’язань, вартість яких на дату складання звітності залежить від можливості настання подій у майбутньому.
Для визначення балансової вартості активів (крім основних засобів) та зобов’язань Компанія вико- ристовує принцип історичної собівартості. Доходи та витрати Компанія визнає на основі принципу нарахування та відповідності.
Суттєві оцінки і судженння
Застосування облікової політики Компанії, викладеної у даній Примітці, вимагає від керівництва профе- сійних суджень, оцінок та припущень стосовно балансової вартості активів та зобов’язань, яку не можна отримати з усією очевидністю з інших джерел. Оцінки і пов’язані з ними припущення базу- ються на історичному досвіді та інших факторах, які вважаються суттєвими. Фактичні результати можуть відрізнятися від цих оцінок.
Оцінки та відповідні припущення переглядаються на постійній основі. Результати переглядів об- лікових оцінок визнаються у тому періоді, в якому здійснюється такий перегляд оцінки, якщо цей перегляд впливає як на поточний, так і майбутні періоди.
Нижче наведені основні припущення щодо майбутнього, а також інші джерела невизначеності зробле- них керівництвом оцінок на кінець звітного періоду, які з великою вірогідністю можуть призвести до сут- тєвих коригувань балансової вартості активів та зобов’язань протягом наступного фінансового року.
1) Строки корисного використання об’єктів основних засобів
Компанія оцінює термін, що залишився, корисного використання основних засобів не рідше одно- го разу на рік наприкінці фінансового року. У разі якщо очікування відрізняються від попередніх оцінок, зміни враховуються як зміни в облікових оцінках відповідно до МСФЗ (IAS) 8 "Облікові по- літики, зміни в облікових оцінках та помилки".
2) Резерви під знецінення активів
Станом на кожну звітну дату Компанія визначає знецінення фінансових активів за моделлю очі- куваних кредитних збитків. Суттєві судження керівництва враховують критерії етапів знецінення, коефіцієнтів знецінення для торгової дебіторської заборгованості, рівня очікування неотримуваних контрактних грошових потоків у порівнянні з первісно очікуваними та строки отримання очікува- них грошових потоків.
Балансова вартість нефінансових активів Компанії, відмінних від запасів і відстрочених податкових активів, аналізується на кожну звітну дату для виявлення ознак їх можливого знецінення. За наяв- ності таких ознак розраховується сума очікуваного відшкодування відповідного активу.
3) Забезпечення
Забезпечення визнаються, якщо Компанія внаслідок певної події в минулому має юридичні або до- бровільно прийняті на себе зобов'язання, для врегулювання яких з великим ступенем ймовірності буде потрібно відтік ресурсів, які можна оцінити з достатнім ступенем надійності.
4) Обтяжливі контракти
Теперішня заборгованість, що витікає з обтяжливого контракту, визнається та оцінюється Компа- нією як забезпечення.
Обтяжливий контракт має місце тоді, коли Компанія укладає контракт, у якому неминучі витрати на погашення заборгованості за контрактом перевищують економічні вигоди, які очікується отри- мати за ним.
5) Реструктуризація
Забезпечення реструктуризації визнається тоді, коли Компанія розробила докладний офіційний план реструктуризації та викликала обґрунтоване очікування в тих, на кого вплине реструктуриза- ція, у тому, що Компанія здійснить реструктуризацію, розпочавши впровадження цього плану або оголосивши основні особливості цього плану. Забезпечення реструктуризації включає лише прямі видатки, які виникають внаслідок реструктуризації.
6) Забезпечення наступних витрат на додаткове пенсійне забезпечення
Компанія зобов’язана компенсувати Державному пенсійному фонду України кошти на пенсії, що виплачуються фондом працівникам Компанії, які працювали у шкідливих для здоров’я умовах пра- ці і, як результат, який отримав право виходу на пенсію і право на отримання пенсії до настання звичайного пенсійного віку, як визначено пенсійним законодавством.
Цей пенсійний план з визначеними виплатами ("План") не має фінансового фонду і відповідних активів. Витрати, пов’язані з даним Планом, нараховуються в даній фінансовій звітності з вико- ристанням методу прогнозованої облікової звітності відносно працівників, які мають право на такі виплати.
Чисте зобов’язання Компанії щодо даного Плану розраховується окремо по кожному Плану шля- хом оцінки суми майбутніх виплат, належних працівникам за надані ними послуги в поточному та попередніх періодах. Сума виплати потім дисконтується для визначення поточної вартості зо- бов’язання, яке відбивається в балансі.
Компанія здійснює розрахунок зобов’язань, пов’язаних з даним Планом, на кожну дату балансу.
Фактичні результати можуть відрізнятися від оцінок, зроблених за станом на дату балансу.
7) Відновлення земельних ділянок (рекультивація земель)
Зобов’язання щодо охорони земельних ділянок і усунення збитку, нанесеного навколишньому се- редовищу виникають у підприємства на основі укладеного договору на оренду землі. Формування забезпечення на відновлення земельних ділянок здійснюється на основі історичних витрат на тех- нічну та біологічну рекультивацію, тобто рівня виробництва та темпів виснаження землі, які розра- ховуються для кожного окремого кар’єру на одиницю прощі (гектар).
8) Резерви на виплату відпусток
Забезпечення на оплату відпусток працівників визнаються Компанією згідно вимогам чинного за- конодавства України. Для оцінки суми забезпечення використовуються фактичні дані за нарахо- ваною зарплатою та відпустковими за попередній звітний період.
|
| Опис облікової політики щодо витрат на позики |
Витратами на позики Компанія визнає:
— відсотки за банківським овердрафтом, короткостроковими і довгостроковими позиками;
— амортизацію знижок чи премій, пов’язаних із позиками;
— амортизацію другорядних витрат, пов’язаних з отриманням позик;
— фінансові витрати, пов’язані з фінансовою орендою;
— курсові різниці, які виникають унаслідок отримання позик в іноземній валюті, якщо вони роз- глядаються як коригування витрат на відсотки.
Витрати на позики визнаються Компанією як витрати в тому періоді, в якому вони були понесені, незалежно від використання позики.
Компанія прийняла рішення внести зміни до облікової політики щодо відображення податків на землю та шкідливих викидів у складі Собівартості продажу. |
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Під грошовими коштами чи їх еквівалентами слід розуміти найбільш ліквідні оборотні активи під- приємства, які утримуються з метою їх використання для задоволення господарських потреб, що знаходяться на рахунках підприємства в установах банку.
Під еквівалентами грошових коштів слід розуміти короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у визначені суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик змі- ни вартості. |
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Компанія здійснює виплати працівникам у вигляді поточних виплат: заробітної плати, внесків на соціальне страхування, компенсації невикористаної відпустки та інших виплат і нарахувань, що здійснюються відповідно до законодавства України.
Нарахована сума виплати працівникам за роботу, яку вони виконали протягом звітного періоду, визнається поточним зобов’язанням.
Компанія здійснює платежі до Пенсійного фонду України за ставками та в розмірах, визначених законодавством України. Ніяких інших програм пенсійного забезпечення Компанія не використо- вує. Будь-які одноразові виплати працівникам, що виходять на пенсію, Компанія визнає витратами періоду, в якому вони були здійснені. |
| Опис облікової політики щодо витрат |
Витрати визнаються Компанією виходячи з принципу відповідності доходів та витрат зазначеного в Концептуальній основі МСБО (IAS) 1 «Подання фінансової звітності», і при цьому:
— існує ймовірність вибуття активів, що утримують у собі економічні вигоди;
— сума витрат може бути достовірно визначена. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Грошові кошти та їх еквіваленти
Грошові кошти складаються із готівки в касі та коштів на рахунках в установах банків.
Дебіторська заборгованість
Дебіторська заборгованість визнається як фінансовий актив (за винятком дебіторської заборговано- сті, за якою не очікується отримання грошових коштів або фінансових інструментів, за розрахунками з операційної оренди та за розрахунками з бюджетом) та оцінюється за справедливою вартістю.
Якщо є свідчення того, що відбувся збиток від зменшення корисності, балансова вартість активу зменшується на суму таких збитків із застосуванням рахунку резервів.
Резерв на покриття збитків визначається як різниця між балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків.
Величина сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів.
Фактори, які Компанія розглядає при визначенні того, чи є у нього об’єктивні свідчення наявності збитків від зменшення корисності, включають інформацію про тенденції непогашення заборгова- ності у строк, платоспроможність боржника.
Сума збитків визнається у прибутку чи збитку. Якщо в наступному періоді сума збитку від змен- шення корисності зменшується i це зменшення може бути об’єктивно пов’язаним з подією, яка від- бувається після визнання зменшення корисності, то попередньо визнаний збиток від зменшення корисності сторнується за рахунок коригування резервів. Сума сторнування визнається у прибут- ку чи збитку.
У разі неможливості повернення дебіторської заборгованості вона списується за рахунок створе- ного резерву на покриття збитків від зменшення корисності. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Визнання та оцінка фінансових інструментів
Згідно з МСФЗ (IFRS) 9 "Фінансові інструменти", фінансовий інструмент - це договір, в результаті якого виникають фінансовий актив у однієї компанії і фінансове зобов'язання або дольовий інстру- мент у іншої компанії.
Фінансовий актив - актив, що являє собою:
— грошові кошти;
— дольовий інструмент іншої компанії (наприклад акції);
— договірне право на отримання, грошових коштів або іншого фінансового активу від іншої ком- панії;
— договірне право на обмін фінансовими активами чи зобов'язаннями з іншою компанією на потенційно, вигідних умовах.
Фінансове зобов'язання - це зобов'язання, що являє собою:
— договірне зобов'язання з поставки грошових коштів або інших фінансових інструментів іншої компанії;
— договірне зобов'язання з обміну фінансовими активами чи зобов'язаннями з іншою компанією на потенційно невигідних умовах;
— договір, який буде врегульовано засобами поставки власних дольових Інструментів.
Для цілей бухгалтерського обліку і фінансової звітності, фінансові активи класифікуються на три основні категорії: фінансові активи за амортизованою вартістю; фінансові активи за справедли- вою вартістю з визнанням її змін і іншому сукупному доході та фінансові активи за справедливою вартістю з визнанням її змін у прибутку та збитку.
Фінансовий актив оцінюється за амортизованою собівартістю в разі одночасного дотримання обох зазначених умов: фінансовий актив утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фі- нансових активів для одержання договірних грошових потоків; і договірні умови фінансового активу генерують у певні дати грошові потоки, котрі є суто виплатами основної суми та процентів на непога- шену частку основної суми. Фінансовий актив оцінюється за справедливою вартістю через прибуток або збиток, якщо він не оцінюється за амортизованою собівартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід. Однак, Компанія може на власний розсуд прийняти під час первісного визнання певних інвестицій в інструменти власного капіталу, які в іншому випадку оцінювалися б за справедливою вартістю через прибуток або збиток, безвідкличне рішення про відображення подаль- ших змін справедливої вартості в іншому сукупному доході. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає одержанню, і відображається в складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одно- часним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.
Після первісного визнання фінансові активи такого роду оцінюються за справедливою вартістю, яка визначається з використанням методу ефективної відсоткової ставки, за вирахуванням знецінення. Амортизована вартість розраховується з урахуванням дисконтів або премій при придбанні, а також комісійних або витрат, які є невід’ємною частиною ефективної відсоткової ставки. Амор- тизація на основі використання ефективної відсоткової ставки включається до складу фінансових доходів у звіті про прибутки чи збитки. Збитки, зумовлені знеціненням, визнаються у звіті про при- буток або збиток у складі витрат на фінансування в разі позик або інших операційних витрат в разі дебіторської заборгованості.
Дебіторська заборгованість, на яку не нараховуються відсотки, відображається за номінальною вартістю. Визнаний резерв оцінюється як різниця між балансовою вартістю активу та поточною вартістю очікуваних майбутніх грошових коштів, дисконтованих за ефективною відсотковою став- кою, розрахованою на момент первісного визнання. До цієї категорії належить торговельна та інша дебіторська заборгованість, включаючи надані позики.
Припинення визнання фінансового активу або частини фінансового активу, відбувається тоді, коли втрачається контроль над правами за контрактом (коли зазначені права реалізуються, припиня- ється їх дія або організація відмовляється від своїх прав або передає їх третій стороні). При припи- ненні визнання фінансового активу різниця між балансовою вартістю и отриманою компенсацією включається у Звіт про прибутки й збитки.
Фінансове зобов'язання списується з балансу, коли воно ліквідовано, тобто погашено, анульова- не або припинено. Умова припинення визнання виконується, коли розрахунок за зобов'язанням здійснюється шляхом виплати кредиторові або коли дебітор звільняється від первинних обов'язків по виконанню зобов'язання або в результаті чинності закону, або кредитором.
Компанія визнає фінансовий актив або фінансове зобов’язання у звіті про фінансовий стан, коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструменту.
Компанія визнає такі категорії фінансових інструментів:
— фінансові активи;
— фінансові зобов’язання;
— інструменти власного капіталу.
Фінансові активи включають:
— грошові кошти;
— дебіторську заборгованість за реалізовану продукцію, товари, послуги;
— векселя;
— інвестицій в інструменти капіталу – (акції, опціони).
Фінансові зобов’язання включають:
— кредиторську заборгованість;
— векселя, облігації та інші боргові цінні папери, що підлягають оплаті;
— кредиторську заборгованість за отриманими авансами;
— зобов’язання по податках та інших платежах.
Первісна оцінка та облік фінансових активів та зобов’язань здійснюється за справедливою вар- тістю.
Операції з визнання або продажу фінансових інструментів визнаються із застосуванням обліку за датою розрахунку – це дата, коли актив передається Компанії або Компанією.
Облікова політика щодо подальшої оцінки фінансових інструментів розкривається нижче.
|
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Кредити банків
Первісно кредити банків визнаються за справедливою вартістю, яка дорівнює сумі надходжень мінус витрати на проведення операції. У подальшому суми фінансових зобов’язань відобража- ються за амортизованою вартістю за методом ефективної ставки відсотку, та будь-яка різниця між чистими надходженнями та вартістю погашення визнається у прибутках чи збитках протягом періоду дії позичень із використанням ефективної ставки відсотка.
Згортання фінансових активів та зобов’язань
Фінансові активи та зобов’язання згортаються, якщо Компанія має юридичне право здійснювати залік визнаних у балансі сум i має намір або зробити взаємозалік, або реалізувати актив та вико- нати зобов’язання одночасно. |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Під час складання фінансової звітності Компанії, операції у валютах, відмінних від функціональної валюти Компанії (іноземних валютах) визнаються за курсом валют, що діє протягом періоду опе- рацій. Наприкінці кожного звітного періоду:
— монетарні статті в іноземній валюті переводяться Компанією із застосуванням курсу при за- критті;
— немонетарні статті, які оцінюються за історичною собівартістю в іноземній валюті, переводять- ся Компанією із застосуванням валютного курсу на дату операції;
— немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, переводяться Компанією із застосуванням валютних курсів на дату визначення справедливої вартості;
— дохід та витрати в кожному звіті про прибутки чи збитки та інший сукупний дохід переводяться за середнім валютним курсом для кожного звітного періоду.
Курсові різниці визнаються у прибутку або збитку в тому періоді, в якому вони виникають, за ви- нятком угод хеджування, чистих інвестицій у закордонну господарську одиницю та інших випадків, передбачених МСФЗ, які визнаються у складі власного капіталу Звіту про фінансовий стан. |
| Опис облікової політики щодо функціональної валюти |
Функціональна валюта та валюта подання фінансової звітності
Усі елементи даної фінансової звітності обліковуються у місцевій валюті Компанії («функціональна валюта»). Для Компанії функціональною валютою є національна валюта України, Українська Гривня («UAH»).
Монетарні активи та зобов'язання, виражені в іноземних валютах, перераховуються за курсом на кінець звітного періоду. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності нефінансових активів |
На кожну звітну дату Компанія переглядає облікову вартість своїх матеріальних та нематеріальних активів, щоб визначити, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Якщо така ознака є, Компанія оцінює суму очікуваного відшкодування такого активу.
Сумою очікуваного відшкодування є більша з двох оцінок: балансова вартість активу (чи одиниці, що генерує грошові кошти) за вирахуванням витрат на продаж або його вартість при використанні. Визначення вартості використання включає оцінку майбутніх надходжень і вибуття грошових ко- штів, які Компанія має отримати від безперервного використання активу та його остаточної лікві- дації та застосування відповідної ставки дисконту до цих майбутніх грошових потоків з метою при- ведення їх до поточної вартості. Ставка дисконту відображає вартість грошей у часі, відображену у вигляді поточної ринкової безризикової ставки відсотка, ціну за прийняття ризику, притаманного цьому активу та інші фактори.
Якщо сума очікуваного відшкодування активу менша за його балансову вартість, балансова вар- тість активу зменшується до суми його очікуваного відшкодування.
Збиток від зменшення корисності негайно визнається Компанією в прибутках чи збитках, окрім випадків, коли актив не обліковують за переоціненою сумою. В такому випадку збиток від змен- шення корисності визнається як уцінка. |
| Опис облікової політики щодо податку на прибуток |
Витрати з податку на прибуток представляють загальну суму, що включається для визначення прибутку або збитку за період відповідно до поточних та відстрочених податків. Витрати з податку на прибуток визнаються у Звіті про прибутки чи збитки та інший сукупний дохід, крім випадків, коли вони відносяться до операцій, визнаних безпосередньо у складі власного капіталу.
Інші податки, окрім податку на прибуток, відображаються як компонент операційних витрат.
Поточний податок на прибуток
Поточний податок на прибуток в фінансовій звітності розраховується відповідно до українського законодавства, чинного на звітну дату. Поточний податок на прибуток визнається зобов’язанням у сумі, що підлягає сплаті. Перевищення сплаченої суми податку на прибуток над сумою, яка підля- гає сплаті, визнається дебіторською заборгованістю.
Відстрочений податок на прибуток
Відстрочений податок на прибуток визнається Компанією відповідно до вимог МСБО (IAS) 12 «По- даток на прибуток».
Відстрочений податок на прибуток розраховується за методом балансових зобов’язань відносно перенесених з минулих періодів податкових збитків і тимчасових різниць, що виникають між подат- ковою базою активів і зобов’язань і їх балансовою вартістю для цілей фінансової звітності.
Відстрочені податки не визнаються відносно тимчасових різниць при первісному визнанні активу або зобов’язання в разі операції, яка не є об’єднанням компаній, коли така операція не впливала ні на бухгалтерський, ні на податковий прибуток.
Відстрочений податок оцінюється за податковими ставками, які діяли або планувались до введення в дію на звітну дату і які, як очікувалось, застосовуватимуться в періодах, коли буде сторнована тимчасова різниця або використаний перенесений податковий збиток (на 01 січня 2022 року – 18%, на 01 січня 2021 року – 18%).
Відстрочені податкові активи по сторнованих тимчасових різницях і перенесених податкових збит- ках визнаються Компанією лише в тій мірі, в якій існувала упевненість в тому, що в наявності буде оподатковуваний прибуток, відносно якого можна буде реалізувати суми вирахувань. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів за винятком гудвілу |
Нематеріальні активи Компанії включають немонетарні активи, що не мають фізичної субстанції та можуть бути ідентифіковані.
Нематеріальні активи, придбані окремо
Нематеріальні активи, що були придбані окремо, оцінюються за собівартістю з вирахуванням будь- якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Аморти- зація визнається згідно методу прямолінійного списання. Визначений термін експлуатації та метод амортизації переглядаються в кінці кожного звітного періоду з метою врахування значних змін в очікуваній формі споживання майбутніх економічних вигід, втілених в активі.
Внутрішньо-генеровані нематеріальні активи
Для визнання внутрішньо-генерованих нематеріальних активів Компанія класифікує генерування активу на етапі дослідження та етапі розробок.
Первісне визнання внутрішньо-генерованих нематеріальних активів здійснюється за собівартістю, що являє собою суму видатків, понесених з дати, коли нематеріальний актив уперше почав відпо- відати критеріям визнання, зазначеним вище. Після первісного визнання внутрішньо-генерований нематеріальний актив відображається за його собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиче- ної амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. |
| Опис облікової політики щодо інвестицій в асоційовані підприємства |
Асоційована компанія — це компанія, на яку Компанія має суттєвий вплив, але вона не є ні дочірнім підприємством, ані часткою участі в спільному підприємстві.
Суттєвим впливом вважаються повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової та операційної політики об’єкта інвестування, але не контроль та не спільний контроль над такими політиками.
Інвестиції в асоційовані компанії відображаються у фінансовій звітності за методом участі в капіта- лі, окрім випадків, коли інвестиції класифікуються як призначені для продажу, згідно МСФЗ (IFRS) 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність».
Прибутки та збитки, які є наслідком операцій між Компанією та асоційованою компанією, визна- ються у фінансовій звітності Компанії лише в межах часток незв’язаних інвесторів в асоційованій компанії.
Компанія обліковує інвестиції в дочірні, спільні підприємства за собівартістю відповідно до МСБО 27.
Фактично наявні в Компанії фінансові активи належать до категорій тих, які оцінюються за амор- тизованою вартістю (боргові) та які оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід та через прибутки і збитки, а також за методом участі в капіталі.
Фінансові інструменти перекласифікуються лише тоді, коли змінюється бізнес-модель управління портфелем фінансових активів в цілому. Перекласифікація має перспективний ефект і відбуваєть- ся з початку першого періоду, який настає після зміни бізнес-моделі.
Керівництво Компанії прийняло рішення скористатись звільненням від консолідації відповідно до п.4а МСФЗ 10 «Консолідована фінансова звітність». Материнським підприємством Компанії є CRH Ukraine B.V., яке в свою чергу контролюється на 100% компанією CRH plc, що складає консолідо- вану фінансову звітність відповідно до вимог МСФЗ, що доступна для публічного використання за посиланням: https://www.crh.com/investors/annual-reports. |
| Опис облікової політики щодо інвестицій у спільні підприємства |
Спільна діяльність — це контрактна угода, за якою Компанія та інші сторони здійснюють еконо- мічну діяльність, яка підлягає спільному контролю. Спільний контроль являє собою погоджений контрактом розподіл контролю за економічною діяльністю, який існує лише якщо стратегічні фі- нансові та операційні рішення, пов’язані з діяльністю, потребують одностайної згоди контролюю- чих учасників.
Інвестиції в спільні підприємства відображаються у фінансовій звітності за методом участі в капіта- лі, окрім випадків, коли інвестиції класифікуються як призначені для продажу, згідно МСФЗ (IFRS) 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність». |
| Опис облікової політики щодо інвестиційної нерухомості |
Інвестиційною нерухомістю визнається нерухомість (земля чи будівля, або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана Компанією з метою отримання орендних платежів або збільшення варто- сті капіталу, а не для використання у виробництві, при постачанні товарів, при наданні послуг, для адміністративних цілей або продажу в звичайному ході діяльності.
Визнання інвестиційної нерухомості здійснюється за собівартістю придбання, включаючи витрати на операцію. |
| Опис облікової політики щодо оренди |
Договір оренди класифікується Компанією як фінансова оренда, якщо згідно умовам, договір у ці- лому або його окремі компоненти є договором оренди у значенні, викладеному в МСФЗ 16 «Орен- да». Усі інші договори оренди класифікуються як операційна оренда.
Компанія — орендодавець
Активи, утримувані за угодами про фінансову оренду, визнаються Компанією як дебіторська за- боргованість за сумою, що дорівнює чистим інвестиціям в оренду. Орендні платежі, що підляга- ють отриманню, визнаються погашенням основної суми боргу та фінансовим доходом від надання Компанією інвестицій та послуг. Дохід від фінансової оренди відноситься на облікові періоди для того, щоб відобразити сталу періодичну прибутковість на чисті інвестиції Компанії в фінансову оренду.
Дохід від операційної оренди визнається в складі доходу на прямолінійній основі протягом строку оренди. Первісні прямі витрати, понесені при веденні переговорів та укладанні угоди про опера- ційну оренду, додаються до балансової вартості орендованого активу та визнаються витратами протягом строку оренди за такою самою основою, як дохід від оренди.
Компанія — орендар
Об'єкт фінансової оренди приймається орендарем на баланс (капіталізується), при цьому одночас- но визнається актив і зобов'язання з оренди. Первісне визнання активів, що утримуються Компа- нією згідно договорам фінансової оренди, здійснюється за справедливою вартістю орендованого майна на початку оренди, або за теперішньою вартістю мінімальних орендних платежів, яка визна- чається на початку оренди, якщо вона нижча за справедливу вартість. Відповідне зобов’язання перед орендодавцем включається до Звіту про фінансовий стан як зобов’язання з фінансової оренди.
Орендні платежі розподіляються між фінансовими витратами та зменшенням непогашених зо- бов’язань для того, щоб забезпечити сталу періодичну ставку відсотка на залишок зобов’язань. Витрати на операційну оренду визнаються витратами в тому періоді, в якому вони були понесені. Непередбачені орендні платежі відображаються як витрати в тих періодах, в яких вони понесені. Непередбачені платежі за операційною орендою відображаються як витрати в тих періодах, в яких вони понесені. |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Запасами Компанія визнає активи, які відповідають одному з критеріїв:
— утримуються для продажу в звичайному ході діяльності;
— перебувають у процесі виробництва для такого продажу;
— існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.
На дату балансу запаси оцінюються Компанією за найменшим з двох показників: собівартістю або чистою вартістю реалізації за вирахуванням резерву знецінення запасів. Резерв розраховується і переглядається на дату балансу, зміна резерву відображається у Звіті про прибутки чи збитки та інший сукупний дохід.
Оцінка запасів при їх реалізації, відпуску у виробництво чи іншому вибутті здійснюється за мето- дом середньозваженої собівартості сформованої на момент їх вибуття. Балансова вартість реалі- зованих запасів визнається Компанією як витрати періоду, в якому визнається відповідний дохід. |
| Опис облікової політики щодо непоточних активів та груп вибуття, класифікованих як утримувані для продажу |
Компанія класифікує непоточний актив (або ліквідаційну групу) як утримуваний для продажу, якщо його балансова вартість буде в основному відшкодовуватися шляхом операції продажу, а не по- точного використання. Така умова вважається виконаною, якщо актив (або ліквідаційна група) придатний для негайного продажу в тому стані, в якому він знаходиться на момент продажу, на умовах, яких зазвичай дотримуються при продажі таких активів (або ліквідаційних груп).
Коли Компанія зацікавлена у плані продажу, що веде за собою втрату контролю над дочірньою компанією, усі активи та зобов’язання такої дочірньої компанії класифікуються як утримувані для продажу при дотриманні вищезазначених критеріїв, незалежно від того чи буде Компанія утриму- вати неконтрольний пакет акцій в колишній дочірній компанії після продажу.
Непоточний актив (або ліквідаційна група) оцінюється як утримуваний для продажу за нижчою з оцінок: балансовою вартістю або справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж. |
| Опис облікової політики щодо основних засобів |
До складу основних засобів Компанії включаються матеріальні активи, призначені для використання у виробництві, поставках товарів та наданні послуг, при наданні в оренду чи адміністративних цілях, з терміном експлуатації від 1 року та більше.
Первісна оцінка об'єктів основних засобів здійснювалася за оціночною (переоціненою) вартістю на дату першого застосування МСФЗ, за вирахуванням подальшої накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення. Подальші надходження об’єктів основних засобів відображаються за собівартістю. Собівартість включає витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням об’єктів основних засобів. Вартість створених активів включає в себе вартість матеріалів, прямі витрати праці і відповідну частку виробничих накладних витрат.
Витрати, пов'язані із заміною компонента об'єкта основних засобів, який обліковується окремо, капіталізуються, а балансова вартість компонента, що замінюється - списується. Поліпшення, які суттєво збільшують термін служби активів або економічні вигоди від їх використання, капіталізу- ються, а витрати на поточне обслуговування та ремонти відображаються у складі витрат поточно- го періоду. Витрати на ремонт та технічне обслуговування визнаються у складі витрат того періоду, в якому такі витрати були понесені.
Амортизація основних засобів Компанії нараховується прямолінійним методом рівними частинами протягом усього терміну використання. Ліквідаційна вартість основних засобів визнається рівною нулю. Визначений термін експлуатації та метод амортизації переглядаються в кінці кожного року з метою врахування значних змін в очікуваній формі споживання майбутніх економічних вигід, вті- лених в активі.
Строки корисного використання для розрахунку амортизації основних засобів:
— Будівлі та споруди — до 20 - 50 років;
— Машини та обладнання — від 5 до 30 років;
— Транспортні засоби — від 5 до 26 років;
— Інші — від 4 до 11 років;
Запасні частини та резервне обладнання класифікуються як основні засоби, якщо вони відповіда- ють критеріям визнання основного засобу та термін їх використання більше одного року. В інших випадках такі активи класифікуються як запаси. Амортизація запасних частин та резервного об- ладнання, визнаних як основні засоби, амортизуються протягом строку корисного використання, що не перевищує строк активу, до якого вони належать.
Активи, отримані за договорами фінансової оренди, амортизуються з використанням принципів, які застосовуються до власних основних засобів, протягом найменшого з двох термінів: очікувано- го терміну їх корисного використання або терміну відповідного договору оренди.
Списання основних засобів відбувається при їх вибутті або у випадку, якщо в майбутньому не очікується отримання економічних вигід від використання або вибуття цих активів. Прибутки або збитки, що виникли в результаті списання активу (розраховані як різниця між чистим надходжен- ням від вибуття та балансовою вартістю активу), включаються до Звіту про прибутки чи збитки та інший сукупний дохід за звітний рік, в якому актив був списаний.
Залишкова вартість активів, термін корисного використання та методи амортизації переглядають- ся в кінці кожного звітного року й коригуються перспективно, якщо це необхідно.
|
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення визнаються тоді, коли Компанія має теперішню заборгованість (юридичну чи кон- структивну) внаслідок минулої події та існує імовірність, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для погашення заборгованості та можна достовірно оцінити її суму.
Сума, що визнається Компанією ні як забезпечення, є найкращою оцінкою видатків, необхідних для погашення теперішньої заборгованості на звітну дату Звіту про фінансовий стан, що враховує ризики та невизначеності, які пов’язані з сумою зобов’язання. У випадках, коли вплив вартості грошей у часі суттєвий, сума забезпечення визнається у сумі теперішньої вартості видатків, які, як очікується, будуть потрібні для погашення зобов’язання.
Якщо очікується, що деякі або всі видатки потрібні для погашення забезпечення компенсувати- муться іншою стороною, компенсація визнається Компанією лише тоді, коли фактично визначено, що компенсація буде отримана, якщо Компанія погасить заборгованість. Компенсація розгляда- ється Компанією як окремий актив із сумою, яка не перевищує суму забезпечення. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від звичайної діяльності |
Згідно із МСФЗ (IFRS) 15 "Виручка за договорами з покупцями", який набрав чинності з 01 січня 2019 року, доходи Компанії в залежності від їх характеру, умов одержання і напрямів діяльності розділяються на: виручку (доходи від звичайних видів діяльності) та позареалізаційні доходи.
Не визнаються доходами: непрямі податки; надходження від інших юридичних і фізичних осіб; сум податку на додану вартість та інших аналогічних обов'язкових платежів; за договорами комісії, агентськими та іншим аналогічним договорами на користь комітента, принципала і т. п.; знижки (премії, бонуси), одержувані від постачальників;
Вимоги щодо розкриття інформації покликані забезпечити розкриття Компанією достатньої ін- формації, яка би давала користувачам фінансової звітності змогу визначити характер, суму, час і невизначеність доходів від звичайної діяльності і грошових потоків, що виникають внаслідок дого- ворів з клієнтами. Для досягнення цієї мети, Компанія має розкрити якісну і кількісну інформацію про свої договори з клієнтами; суттєві судження, а також зміни в судженнях, здійснені до таких договорів та будь-які активи, визнані внаслідок витрат на отримання або виконання договору з клієнтом.
Компанія має розглянути, який рівень деталізації необхідний для досягнення мети розкриття ін- формації та скільки уваги слід приділити кожній з численних вимог. Компанія здійснює агрегацію чи дезагрегацію розкривної інформації, так щоб корисна інформація не виявилася прихованою або внаслідок включення великої кількості несуттєвих деталей, або внаслідок агрегації елементів, які мають суттєво різні характеристики.
Визначення моменту визнання виручки
Виручка визнається в момент (або в міру) виконання Компанією зобов'язань, що підлягають ви- конанню в рамках договору: після передачі покупцеві контролю над використанням і отриманням всіх економічних вигод від активу (надходження доходів, або скорочення витрат), за умови дотри- мання всіх критеріїв визнання.
Для кожного зобов'язання до виконання Компанія має визначити, чи виконується дане зобов'язан- ня протягом періоду або в певний момент часу.
Виручка від надання послуг визнається протягом періоду часу, протягом якого послуги надаються.
Порядок визнання виручки за договором протягом періоду часу
Компанія визнає виручку протягом періоду часу, якщо виконується хоча б один з наступних критеріїв: — замовник отримує і споживає вигоди в міру виконання Компанією договірних зобов'язань, або — Компанія створює або допрацьовує актив, контроль над яким переходить до замовника по мірі створення або доопрацювання активу, або
— в процесі виконання договірних зобов'язань Компанія створює актив, який не має будь-якого альтернативного використання, і у Компанії є право вимагати оплати за виконані на конкретну дату договірні зобов'язання.
До належних методів оцінки ступеня виконання відносяться метод результатів і метод ресурсів (витрат).
Метод результатів передбачає визнання виручки на основі безпосередніх оцінок вартості для по- купця товарів або послуг, переданих до поточної дати, по відношенню до остаточних товарів або послуг, обіцяним за договором. Метод результатів включає в себе такі методи, як огляди резуль- татів діяльності, завершеної до поточної дати, оцінку отриманих результатів, завершених етапів, пройденого часу і вироблених або поставлених одиниць.
Метод ресурсів передбачає визнання виручки на основі оцінки витрат, що вживаються Компанією для виконання зобов'язання до виконання, або спожитих для цього ресурсів.
Доходи зменшуються на суму повернення товарів покупцем, на суму наданих знижок, компенсацій та інших подібних вирахувань з доходу. Прибутки та збитки, які виникають від групи однорідних операцій подаються згідно МСБО (IAS) 1 "Подання фінансових звітів" на нетто-основі, наприклад: продаж валюти, курсові різниці, продаж основних засобів та інвестицій.
Продаж товарів та продукції
Дохід від продажу товарів та продукції визнається Компанією у разі виконання наступних умов:
— Компанія передає покупцеві суттєві ризики і винагороди, пов’язані з власністю на товар;
— Компанія не залишає за собою ані подальшої управлінської участі у формі, пов’язаній з воло- дінням, ані ефективного контролю за проданими товарами;
— суму доходу можна достовірно оцінити;
— імовірно, що до Компанії надійдуть економічні вигоди, пов’язані з операцією;
— витрати, які були або будуть понесені у зв’язку з операцією, можна достовірно оцінити.
Надання послуг
Виручка за договорами на надання послуг визнається виходячи зі ступеня завершеності. Спосіб визначення ступеня завершеності визначається окремо у кожному договорі на надання послуг.
Дивідендні і процентні доходи
Дивідендні доходи визнаються в момент встановлення права акціонера на отримання виплати (якщо існує висока імовірність отримання Компанією економічної вигоди та величина доходів може бути достовірно визначена).
Процентні доходи визнаються, якщо існує висока імовірність отримання Компанією економічної вигоди та величина доходів може бути достовірно визначена. Процентні доходи розраховують- ся виходячи з балансової вартості фінансового активу (без урахування відсотків) та ефективної ставки відсотка, яка розраховується так, щоб забезпечити дисконтування очікуваних майбутніх грошових надходжень протягом очікуваного терміну погашення фінансового активу до балансової вартості даного активу на момент його визнання.
Доходи від оренди
Політика Компанії щодо визнання доходів за договорами операційної оренди описана у відповід- ному параграфі.
|
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Торговельна кредиторська заборгованість виникає в процесі звичайної операційної діяльності під- приємства за умови придбання товарів, робіт, послуг. Така заборгованість включає в себе суму коштів, що належать до сплати постачальникам в результаті отримання підприємством товарів, робіт, послуг на умовах післяплати.
Кредиторська заборгованість відображається за первісною історичною вартістю з урахуванням ПДВ. Фінансові зобов’язання припиняють відображатися у фінансовій звітності тільки у випадку, якщо зобов’язання, визначене у відповідному договорі, було виконано, відмінено, або термін його дії закінчився.
Торговельна кредиторська заборгованість, яка виражена в іноземній валюті, переведена у валюту звітності відповідно до МСБО (IAS) 21 «Вплив змін валютних курсів». Прибутки та збитки, що вини- кли в результаті перерахування відображаються у Звіті про прибутки чи збитки та інший сукупний дохід.
Отримання передплат від покупців та замовників за поставку в майбутньому готової продукції, товарів чи надання робіт (послуг) свідчить про наявність у підприємства зобов’язань щодо їх по- стачання або повернення передплати грошовими коштами, якщо підприємство не зможе виконати свої зобов’язання з поставки. Такі передплати визнаються кредиторською заборгованістю та вра- ховуються з урахуванням ПДВ. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
Торговельна (операційна) дебіторська заборгованість виникає в процесі звичайної операційної ді- яльності підприємства за умови продажу товарів (готової продукції). Така заборгованість включає в себе суму коштів, що належать до сплати покупцями в результаті продажу підприємством това- рів, робіт, послуг на умовах післяплати.
Торговельна дебіторська заборгованість при первісному визнанні оцінюються за вартістю, зазна- ченою у договорі, чи іншому документі, який визначає вартість операції. На дату балансу дебітор- ська заборгованість оцінюється за чистою вартістю реалізації з урахуванням ПДВ та за вираху- ванням резерву сумнівних боргів.
Величина сумнівних боргів визначається виходячи з платоспроможності окремих дебіторів. Резерв розраховується і переглядається регулярно, зміна резерву відображається у Звіті про прибутки чи збитки та інший сукупний дохід
Торговельна дебіторська заборгованість, яка виражена в іноземній валюті, переведена у валюту звітності відповідно до МСБО (IAS) 21 «Вплив змін валютних курсів». Прибутки та збитки, що вини- кли в результаті перерахування відображаються у Звіті про прибутки чи збитки та інший сукупний дохід.
Авансові платежі перераховані на користь постачальників за майбутні поставки товарів, надання робіт (послуг) свідчить про ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід. Такі передплати визнаються дебіторською заборгованістю, враховуються з урахуванням ПДВ та за вирахуванням резерву сумнівних боргів. |
